Яндекс.Метрика

Жужжалки

Зробити саморобку, яка б принесла радість, можна з домашніх речей і предметів. Результат буде приголомшливий. Незвичайною саморобної іграшкою можна веселити компанію в свято, зайняти дитину, влаштувати змагання. Робити будемо народну іграшку жужжалки. Чому така назва? Воно саме за себе відповідає. Якщо її привести в дію, розкрутити, то буде видавати звук, що дзижчить, гіпнотизуючи всіх.

Можна зробити два варіанти жужжалок — з палички (угро-фінську) або з гудзики (російську).

Варіант № 1
Беремо гілочку берези діаметром приблизно 1,2 — 1,3 см. Акуратно відрізаємо гострим ножем (або спилюємо лобзиком) кінці з двох сторін, щоб в довжину залишилося близько 7 см — маленьке поліно. —

Дрилем з тонким свердлом просвердлюємо намічені в центрі палички наскрізні отвори-2 дірки (або пробиваємо гострим предметом). Між отворами повинне залишатися невелику відстань — 2 — 3 мм.

Далі потрібна міцна кручена мотузка (підійде круглий шовковий шнурок) — 120 — 125 см. Її пропускаємо через отвори, щоб з лівого і з правого кінця утворилися петлі. —

Повьязуємо мотузку. Вийшла жужжалки. —

Її потрібно привести в дію. А якщо відразу не вийде пожужжать, то пристосуватися. Мотузка під час розкручування не повинна провисати, а була б у постійному натягу, і тоді дзижчання буде стовідсотковим. —

Варіант № 2У російській культурі гудзик не тільки виконувала основну функцію застібання, оберега, але з неї можна було наробити безліч жужжалок — великих, поменше.

Взяти гудзик, протягнути через неї сувору, міцну вьязальну кручену нитку або армовану. Однак занадто довгою нитка не повинна бути, тому що буде плутатися, заважати, але й не короткою (не зможете розкрутити). Завьязати кінці вузликом.

Готово, приступаємо до нових забав. Починаємо дзижчати, силу рук розвивати, змагатися з чоловіком, дружиною, друзями, дітьми. —

А у кожної жужжалки буде свій неповторний голос.

Дивись ще:

Оставить комментарий

Вы должны авторизоваться для отправки комментария.